Чи справді імунітет людини — магічний щит, який при правильному загартовуванні має захистити людину від хвороб? А ті, хто не часто хворіють, мають дуже міцний вроджений і адаптивний імунітет? На всі ці питання у своєму блозі розповідає Олександр Коляда — кандидат біологічних наук, біолог та дослідник старіння.
Розвінчуємо поширені уявлення про роботу імунної системи та розповідаємо, як дійсно підтримати захисні сили організму.
У житті кожного з нас є два типи знайомих. Перші здатні застудитися від найменшого протягу, беруть лікарняний за найменшої інфекції, їх постійно супроводжують кашель та підвищена температура. Другі, здається, взагалі ніколи не хворіють – ходять без шапки навіть у сезон грипу, п'ють холодні напої на морозі та ігнорують будь-які застереження лікарів.
Здавалося б, відповідь очевидна: у тих, хто рідко хворіє, імунітет настільки потужний, що віруси від них буквально відскакують, а в тих, хто постійно на лікарняному – імунна система слабка, наче решето, що пропускає найменшу інфекцію. Але сучасна імунологія спростовує це спрощене уявлення.
Щит, якого не існує — як насправді працює імунітет
Імунітет не працює як щит, силове поле чи скафандр — це фундаментальний міф, який активно експлуатують виробники "імуностимуляторів". Всупереч популярним зображенням у рекламі, де захисні сили організму представлені як сяюча оболонка навколо тіла, реальність зовсім інша.
Якби імунітет справді функціонував як бар'єр, життя було б неможливим. Щоб вижити, наш організм постійно взаємодіє із зовнішнім світом — ми дихаємо, їмо, п'ємо, і через ці канали до нас потрапляють як корисні речовини (кисень, поживні елементи, вітаміни), так і потенційно небезпечні (віруси, бактерії, токсини).
"Насправді завдання імунітету не в тому, щоб не пропускати всередину нічого, а в тому, щоб розпізнавати потенційну небезпеку і реагувати на неї максимально ефективно. Це скоріше система ідентифікації та нейтралізації, ніж непроникний бар'єр", — розповідає Олександр Коляда.
Для виконання цих функцій імунна система має два основні "відділи": вроджений та адаптивний імунітет.
Вроджений імунітет — захист з перших хвилин
Вроджений імунітет можна порівняти з базовою операційною системою комп'ютера — він готовий працювати "з коробки", без додаткових налаштувань. Його клітини від народження запрограмовані розпізнавати загальні ознаки небезпеки.
Розглянемо типову ситуацію: поруч із вами чхнула людина з ангіною. Мікроскопічні краплі слини зі стрептококами (бактеріями, що викликають ангіну) потрапляють на вашу слизову оболонку. Молекули на поверхні стрептококів допомагають їм прикріпитися до клітин слизової, мов альпіністи до скелі, після чого бактерії виділяють речовини, що пошкоджують слизову оболонку, прокладаючи шлях для себе та своїх "побратимів".
Клітини вродженого імунітету розпізнають ці речовини як "докази злочину" і негайно починають виділяти сигнали тривоги — цитокіни. Орієнтуючись на ці сигнали, до місця вторгнення з усього організму прибувають імунні клітини. Для цього в ураженому місці запускається запалення — кровоносні судини розширюються, їхні стінки стають пористими, що дозволяє імунним клітинам вибратися з кровотоку і потрапити в зону ураження.
"Коли у вас червоніє горло, набрякає і болить — це не інфекція робить, а ваш власний організм створює умови для роботи імунних клітин у потрібному місці", — говорить Коляда.
Імунні клітини захоплюють бактерії і перетравлюють їх. З деякими бактеріями, наприклад, зі стійкими стафілококами, що викликають пневмонію, впоратися непросто через їхню жорстку клітинну стінку — тут імунітету допомагають антибіотики, які порушують життєво важливі процеси бактерій і знищують їх зсередини.
Битва з вірусами — як імунітет виявляє невидимих противників
Віруси становлять особливу проблему для імунної системи. На відміну від бактерій, вони проникають усередину клітин, використовуючи їх як фабрики для виробництва власних копій. Наприклад, коронавірус за допомогою свого спайк-білка, наче ключем, відмикає клітину, проникає всередину і змушує її працювати на себе.
Як же імунітет виявляє заражені клітини? У вродженого імунітету є спеціальні NK-клітини (Natural Killers — природні вбивці). Проникаючи всередину клітини, вірус залишає частину своєї оболонки назовні, що служить сигналом для NK-клітин.
"Руйнівна потужність цих клітин вражає: кожна NK-клітина здатна знищити до 100 клітин за добу. Всього 200 мільйонів таких кілерів за 36 годин могли б знищити орган розміром із людську печінку. А таких клітин в організмі в 10 разів більше", — розповідає Коляда.
Проте жертвами NK-клітин можуть стати й здорові клітини життєво важливих органів, якщо вони помилково потраплять під підозру. В історії медицини відомі випадки, коли через вірусну інфекцію люди втрачали математичні здібності або музичний слух — імунітет руйнував цілі нейронні мережі в мозку.
Імунна пам'ять — як організм вчиться на помилках
Для більш ефективної боротьби з вірусами потрібен адаптивний імунітет. Його головні "дійові особи" — B-лімфоцити, клітини, що циркулюють у крові та перебувають у тканинах.
У кожного B-лімфоцита на поверхні є унікальна комбінація білків. Організм створює мільйони різних комбінацій, сподіваючись, що якась із них підійде до нового вірусу. Це свого роду генетична лотерея: серед незліченної кількості B-лімфоцитів має знайтися той, форма білків на поверхні якого точно збігається з формою білка вірусу.
Коли такий збіг відбувається (як ключ до замка), організм починає масово виробляти антитіла такої ж форми. Вірус, потрапляючи в "пастку" з антитіл, не може проникнути в нові клітини і стає легкою здобиччю для фагоцитів — клітин, які "поїдають" вже нейтралізованих збудників.
"Після подолання інфекції організм не просто радіє перемозі — він готується до можливої повторної зустрічі з цим патогеном. Частина B-лімфоцитів перетворюється на клітини імунної пам'яті, які зберігають інформацію про збудника і потрібні антитіла", — пояснюють імунологи.
Цей механізм має й вразливі місця. Наприклад, вірус кору, як нещодавно з'ясували вчені, може стирати імунну пам'ять, повертаючи імунну систему в "дитячий стан" і роблячи організм вразливим до хвороб, з якими він уже успішно боровся раніше.
Чому нам потрібні обидва відділи імунітету?
Адаптивний імунітет діє прицільно й ефективно, але має істотний недолік: на його запуск потрібен час. Від 5 до 10 днів організм витрачає на вироблення достатньої кількості специфічних антитіл. За цей час інфекція може поширитися на життєво важливі органи.
Саме тому вроджений імунітет такий важливий — він вступає в бій негайно, стримуючи поширення інфекції, поки адаптивний імунітет готує свою "прицільну зброю".
Міф про "зміцнення" імунітету — чому це не працює
Якщо імунітет — не щит, то як його "зміцнити"? Логічною здається ідея: давайте дамо організму більше вітамінів і мікроелементів, щоб він виробляв більше імунних клітин.
Проте існує щонайменше три проблеми з цим підходом:
- по-перше, не існує наукових даних, що підтверджують прямий вплив конкретних вітамінів чи добавок на виробництво імунних клітин. Насправді для імунітету необхідні практично всі відомі вітаміни та мікроелементи — як і для інших систем організму;
- по-друге, організм і так виробляє набагато більше імунних клітин, ніж може використати, постійно утилізуючи "надлишки" (подібно до продуктів із вичерпаним терміном придатності);
- по-третє, і це найважливіше — ефективність імунітету залежить не від кількості клітин, а від їхньої специфічності, здатності розпізнавати конкретного збудника. Для кожної інфекції потрібен свій "набір інструментів".
"Намагатися підготувати імунітет до зустрічі з невідомим патогеном шляхом загального збільшення кількості імунних клітин — це все одно що готуватися до пожежі, купуючи тонни сокир, шлангів, лопат, вогнегасників та іншого обладнання", — пояснює Коляда.
Вітамін С — позбавляємося ілюзій
Ще один поширений міф — чудодійна сила вітаміну С проти застуд. Незважаючи на повсюдну віру у його здатність запобігати та лікувати ГРВІ, наукові дані свідчать про зовсім інше.
Історія про "всемогутність" вітаміну С пов'язана з ім'ям Лайнуса Полінга — двічі лауреата Нобелівської премії, видатного хіміка XX століття. За порадою біохіміка Ірвіна Стоуна Полінг почав приймати високі дози вітаміну С і, відчувши покращення (він страждав на серйозне запальне захворювання нирок), став переконаним прихильником такої терапії.
Стоун і Полінг вважали, що люди, на відміну від більшості ссавців, втратили здатність синтезувати вітамін С через мутацію в генах і тому "стали неповноцінними" та схильними до хвороб. Полінг рекомендував приймати 17-18 грамів вітаміну С щодня — еквівалент 400 апельсинів.
Однак численні дослідження не підтвердили ефективність вітаміну С у запобіганні чи лікуванні застуд. Єдиний виявлений ефект — скорочення тривалості захворювання на кілька годин, і то лише якщо вітамін С приймався регулярно протягом місяців до початку хвороби.
"Те, що ми втратили здатність синтезувати вітамін С, насправді свідчить про еволюційну адаптацію, а не про неповноцінність. Наші предки споживали достатньо фруктів і зелені, щоб покрити потреби в цьому вітаміні. В одному манго, до речі, вітаміну С у 20 разів більше за добову норму", — розповідає Коляда.
А надлишок вітаміну С просто виводиться з організму, не накопичуючись. Тому прийом мегадоз — це буквально "викидання грошей у каналізацію".
Чому хвороба нас виснажує
Коли ми хворіємо, симптоми (підвищена температура, запалення горла, нежить, головний біль, ломота в м'язах, слабкість) викликані не стільки самою інфекцією, скільки реакцією імунної системи.
Саме наш імунітет піднімає температуру, викликає запалення, провокує біль, змушує нас відчувати слабкість — він спрямовує всі ресурси організму на боротьбу з загрозою.
Чим інтенсивніше працює імунітет, тим яскравіше виражені симптоми. Імунна система настільки енерговитратна, що організму майже не залишається сил на звичайну життєдіяльність.
Це пояснює "поведінку хворого" — бажання загорнутися в ковдру, випити гарячого чаю, більше відпочивати. Це не примха, а еволюційна стратегія для збереження енергії та самоізоляції, щоб не заражати інших.
Парадоксально, але люди, які "не хворіють", насправді теж переносять інфекції — просто їхній імунітет реагує адекватно, не перевитрачаючи ресурси. А ті, хто страждає від сильних симптомів, можуть мати надто "агресивний" імунітет, що реагує надмірно.
Чому імунітет іноді перестраховується?
Імунна система може переоцінити загрозу, особливо коли стикається з новими вірусами. Тоді виникає "цитокіновий шторм" — імунні клітини хаотично виробляють величезну кількість сигнальних молекул, що провокують запалення у всьому організмі, навіть у тканинах, не уражених вірусом.
"Іронія долі: саме імунітет, призначений захищати нас, часто стає головною загрозою для життя при важких інфекціях. Під час епідемії COVID-19 багато пацієнтів помирали не стільки від вірусу, скільки від надмірної реакції власного імунітету", — розповідає Олександр Коляда.
Як зробити імунітет "розумнішим"?
Ідеальний імунітет має вчасно розпізнавати загрози і реагувати на них адекватно, без "перегинів". Як цього досягти?
Для адаптивного імунітету єдиний науково обґрунтований метод — вакцинація. Вакцини знайомлять імунну систему з характерними ознаками патогена без зараження, створюючи імунну пам'ять. При зустрічі з реальним збудником організм швидше розпізнає його і виробить антитіла раніше, ніж вроджений імунітет встигне завдати зайвої шкоди.
"Важливо розуміти, що вакцина — не гарантія від зараження. Наприклад, щеплення від грипу знижує ризик захворіти лише на 40-60%. Але це не недолік, а особливість роботи імунної системи".
А от зробити "розумнішим" вроджений імунітет складніше — його характеристики більшою мірою закладені генетично. Однак можна допомогти йому працювати спокійніше, усунувши фактори, що провокують надмірні реакції:
1. Хронічні запалення. Недоліковані хвороби (від карієсу до запалень кишківника) постійно посилають сигнали тривоги імунній системі, створюючи "фоновий шум". У результаті, коли приходить справжня інфекція, імунітет може відреагувати неадекватно – або надто сильно, або недостатньо ефективно.
2. Хронічний стрес. Стрес підвищує рівень запальних сигналів в організмі. Це збиває імунну систему з пантелику – вона не розуміє, на що реагувати. Крім того, стрес порушує комунікацію між вродженим і адаптивним імунітетом, а також підвищує ризик аутоімунних реакцій, коли імунітет атакує власні клітини організму.
Чотири практичні стратегії для підтримки імунітету
1. Загартовування. Це не про запобігання зараженню, а про адаптацію нервової системи до холоду. Коли мозок сприймає холод як стрес, він може відреагувати неправильно: пересушити слизові оболонки (і зробити їх більш вразливими до вірусів) або, навпаки, спровокувати запалення горла без потреби.
У загартовуванні немає магії — ми просто навчаємо тіло та мозок адекватно реагувати на температурні зміни. Для загартовування не потрібні екстремальні заходи. Достатньо регулярно приймати прохолодний (не крижаний!) душ протягом 1-3 хвилин. Учасники експерименту, які місяць приймали холодний душ по 30-90 секунд щодня, взяли на третину менше лікарняних, ніж контрольна група. При цьому хворіли вони з тією ж частотою, але переносили хвороби легше і швидше відновлювалися.
2. Фізична активність. Парадоксально, але спорт ніби "ослаблює" імунітет, і саме цим допомагає тримати його під контролем. У людей, які регулярно тренуються, ризик важкого перебігу хвороби на 27% нижчий.
Коли спорт забирає частину енергії, організм стає більш економним і вимикає енергоємні процеси, серед яких — хронічне запалення. Втім, під час хвороби краще утриматися від інтенсивних тренувань — імунітету потрібні всі доступні ресурси для боротьби з інфекцією.
3. Контроль ваги. Жирова тканина — не просто зайві кілограми. При ожирінні жирові клітини виробляють запальні сигнали — ті самі цитокіни, що виділяються при інфекції. Імунітет сприймає це як загрозу і надсилає туди імунні клітини.
"Без жодної реальної інфекції в організмі підтримується хронічне запалення, що постійно відволікає імунну систему. Тому в людей з ожирінням удвічі вищий ризик повторного зараження грипом навіть після вакцинації", — розповідає Коляда.
4. Здорова мікрофлора кишківника. Мікробіом кишківника — це 50 трильйонів бактерій, що за вагою дорівнюють людському мозку. Вони навчають імунітет розрізняти "своїх" і "чужих", а також регулюють загальний рівень запалення.
"Хочете підтримати імунітет — допоможіть своїм кишковим бактеріям. Їжте більше клітковини, яку вони люблять (овочі, фрукти, цільнозернові продукти), і менше цукру", – радять фахівці.
Що робити, якщо вже захворіли?
Всупереч поширеній думці, імунітет не потрібно "активувати" під час хвороби — він і так працює на повну потужність. Насправді, найкраще, що ви можете зробити — не заважати йому.
"Імунітет недарма викликає апатію і слабкість — він не хоче, щоб ви витрачали енергію на зайву активність", — пояснюють імунологи.
Пийте більше рідини — вона необхідна для вироблення імунних клітин і виведення продуктів обміну. Відпочивайте і висипайтеся — в учасників одного дослідження, які спали менше 7 годин на добу, важкі симптоми застуди розвивалися у 3-5 разів частіше, ніж у тих, хто спав 8 годин і більше.
І ще одна цікава порада — слухайте приємну музику. Дослідження показують, що 30 хвилин прослуховування улюбленої музики збільшують концентрацію захисних антитіл у слині на 14%.
