«Зручно та екологічно» — так пояснюють свій вибір ті, хто придбав для пересування містом велосипеди. На сьогоднішній день велосипедом до роботи в країнах Європи щоденно доїжджають 60 мільйонів чоловік. Щоб дізнатися, у чому переваги двоколісного транспорту та чи варто його купувати у маленькому місті, ми поспілкувалися з велоактивістом Валерієм Бегєєвим, який очолює велосипедний рух у Добропіллі.
Валерій Бегєєв очолює велосипедний рух у Добропіллі
Валерій вже багато років займається велосипедами у прямому сенсі — чоловік має власний веломагазин та продовжує розширювати діяльність: зараз він також є тренером дитячої велосекції, яку цієї весни запровадили у місцевому Центрі фізичного розвитку населення «Спорт для всіх». На вулиці тепло, тому заняття проводяться просто неба. У маленьких вихованців Валерія важливий день: підготовка до змагань. Активіст пояснює: сьогодні випробування нових шосейних велосипедів.
— Завтра їдемо зранку, тож треба як слід натренуватися, звикнути. Ми їх купили зовсім нещодавно, як і решту інвентаря. На змагання поїдемо всі з обновками. Велосипедний спорт — дуже дорогий. Обслуговування такого транспорту коштує недешево.
— А скільки коштуватиме користування велосипедом для звичайного велолюбителя?
— В залежності від того, скільки кілометрів він проїжджає за сезон. Якщо, припустимо, це 5 тисяч кілометрів, то обслуговування велосипеду, який коштує 200 доларів, обійдеться від 10 до 30 доларів за весь час.
— На що саме йдуть гроші? Які проблеми бувають у користувачів?
— Знос ланцюга, зірок, троси можуть знадобитися, може покришку пробити, наприклад. Якщо доглядати за транспортом, то все буде гаразд і глобальних втручань не буде потрібно.
— З приводу догляду за велосипедом...Чи часто у Добропіллі орудують велосипедні крадії?
— Так, у місті з цим стикаються постійно. Ми знаємо багато таких випадків: клієнти звертаються, розповідають. Тому якщо купуєте велосипед, обов’язково потрібен технічний паспорт, у якому вказується серійний номер велосипеду. Так його можна ідентифікувати, навіть, якщо велосипед перефарбують. Також потрібен добрий велозамок, хоча краще за все взагалі не залишати велосипед на ніч у під’здах, або на подвір’ях. У Добропіллі крадуть навіть вдень, наприклад, біля АТБ. Нещодавно була така історія: у місті з’явилася банда малолітніх крадіїв, які крали ровери, фарбували та продавали на запчастини. Один з цих велосипедів я впізнав — я їх всі запам’ятовую, — просто на вулиці побачив, як хлопець їде. Наздогнав, спитав, звідки він у нього, де купив. Так і дізналися про «бізнес». Але справі хід у прокуратурі не дали.
— Наскільки практично користуватись велотранспортом у місті?
— Для нашого міста — дуже практично. Багато хто з дітей, які ходять до секції, мешкає у селищі Ждановському. Так ось, там всі їздять на велосипедах — від малого до великого. Чим меньший населений пункт, тим популярніший у ньому цей транспорт, тому що, на відміну від мегаполісу, тут швидше за все до роботи дістатися таким чином, та і, взагалі, це економія. На бензин витрачається 2000 гривень на місяць мінімум. А велотранспорт відносно безкоштовний.
— Чи зростає попит на цей вид транспорту серед місцевих?
— Так, звісно. Велосипеди стають новіше, сучасніше, модернізованіше — не так як раніше, «Україна» та все. Раніше не було такого різноманіття, і, мені здається, це теж одна з причин, чому їхня популярність зросла. Зараз велосипед — це не тільки засіб пересування, це щей й різновид відпочинку. Люди їздять у велопоходи, туристичні поїздки, у нас у Добропіллі є громадська організація «ДоброВело», яка постійно проводить такі заходи для місцевих велолюбителів. З кожним роком довжина маршрутів зростає: 100-150 кілометрів для учасників велоклубу вже недостатньо.
— А який ваш власний рекорд?
— Цього року я їздив до Харкова та назад — це 500 кілометрів у обидва кінціі. Близько 20 годин їхав туди, там заночував у знайомих та повернувся додому. Хотів ще до моря з’їздити, але раптово змінилися плани.
— Ого, така відстань...Я, наприклад, взагалі не вмію їздити.
— До речі, добре, що ви про це сказали. Давно думаю зібрати для навчання групу дорослих, які не вміють їздити на велосипеді. Поки знайшов п’ятьох бажаючих. Планував це робити у вихідні, щоб всі мали змогу зібратися. Є спеціальна техніка, як вчити дорослих користуватися велосипедом, тому це обов’язково будемо робити.
— Як ви вважаєте, що потрібно для того, щоб мешканці Добропілля пересіли на велосипеди?
— По-перше, в нас нема ніякої велоінфраструктури. Є декілька велопарковок, але й ті ми встановлювали з активістами в рамках якихось ініціатив та проектів. Багато дорослих користувачів бояться виїжджати на дорогу, бояться автівок. Треба робити розмітку, заїзди спеціальні, доріжки, розробити веломаршрути, тоді буде якийсь прогрес.
