Тетяна Закутня працює гінекологинею з 1982 року. Жінка також має спеціалізацію УЗД-діагноста, зараз це основний напрямок її роботи. Бути лікарем вирішила ще у дитинстві: мати Тетяни працювала фельдшеркою на «швидкій».
***
Цей матеріал – частина інтерактивного медіасеріалу на Свои.City. Ми зібрали 8 історій про жінок-лікарів зі сходу, які допомагають жителям своїх міст зберегти здоров'я. Вони розповідають про свій шлях в медицині, результати реформи і головні виклики, які отримують в професії щодня. Дивіться відео і знайомтеся з нашими героїнями.
Як стала лікаркою і обирала фах
«Мама сильно хворіла, і мені хотілося їй допомогти, – згадує Тетяна. – Вона завжди казала мені, що хоче, щоб я теж пішла у медицину. Кожний лікар мріє, щоб його діти були грамотними та займали більш високі посади».
Освоїти лікарську справу Тетяна Закутня відправилася у Донецьк. Там, під час навчання у Донецькому медичному інституті дівчині довелося обирати: стати сімейною лікаркою або ж піти у вузьку спеціалізацію.
«Під час практики я зрозуміла, що не зможу бути дільничною лікаркою: для цієї роботи я дуже м’якосердна, – пояснює жінка. – Кожен пацієнт, з яким я працювала, потребував не тільки лікарських призначень, а й звичайної турботи: комусь хліба потрібно було купити, комусь ліків. Було багато людей похилого віку, за якими не доглядали діти. Я зрозуміла, що не зможу працювати на дільниці, тому що буду ходити по магазинам та піклуватися про цих людей. Так я прийшла до рішення бути саме гінекологом».
На початку роботи Тетяна працювала акушеркою та брала зміни у стаціонарі. За словами жінки, ця робота їй подобалася, але через певний час лікарка зацікавилася дитячою гінекологію та перейшла на денний графік роботи.
«Дитяча гінекологія – це дуже цікава спеціалізація, – розповідає Тетяна. – Тоді цей напрямок тільки починав розвиватися. Я закінчила курси та приступила до роботи. У ті роки були такі проблеми, як затримка статевого розвитку у дівчат. Багато з них зараз вже приводять до мене своїх доньок на консультації».
Після практики у дитячій гінекології, Тетяна закінчила курси з УЗД. Лікарка зазначає, що саме цей напрямок роботи значно розширив можливості діагностування та допомагає виявити проблеми не тільки у статевих органах.
«Це діагностика каліцтв у плода: був період, коли було дуже багато таких випадків, за рік могло бути 15-17. Бувають патології, які несумісні з життям дитини, доводилося переривати вагітність. Деякі випадки ми контролювали: наприклад, була ситуація, коли дитину оперували одразу після народження».
Хто приходить на прийоми
Про лікарську практику Тетяна каже: головне – це любити людей.
«За багато років роботи я зрозуміла, що без щирої доброзичливості до пацієнтів, дуже швидко відбувається емоційне вигорання: людей треба любити, налаштовувати себе так, щоб вони тебе не дратували, адже пацієнти бувають різні. Хтось не погоджується з діагнозом, хтось відмовляється лікуватись, хтось приходить, коли вже пізно….»
Тетяна зазначає: у жіночій консультації дуже часто стикаються з онкологією.
«Бувають такі періоди, коли я можу під час УЗД виявити 2-3 онкозахворювання на день. На жаль, багато пацієнток звертаються до нас, коли ми вже нічим не можемо допомогти, тільки знеболити та полегшити стан. Жінки мають бути уважними до свого здоров’я та своєчасно приходити на огляд, адже це може врятувати життя».
Всі проблеми зі здоров'ям жінок виникають через нехтування відвідуванням лікаря. Більшість добропільчанок, які звертаються до жіночої консультації, мають захворювання, не пов’язані з гінекологією.
«70 відсотків жінок, які приходять до нас – це не наші пацієнтки, – розповідає Тетяна. – Це проблеми з кишківником, нирками, іншими органами, іноді достатньо серйозні. Всі звикли ігнорувати больовий синдром та затягувати з візитом до лікарні, але зазвичай, гострі болі бувають не часто – хронічні захворювання можуть взагалі ніяк не проявлятись, крім незначних відчуттів. Онкологія, до речі, так само, «мовчить».
Як реформа вплинула на роботу
Лікарка каже: гінекологія є окремим напрямом у медицині, і навіть після реформування у жіночій консультації майже нічого не змінилося.
«Ми досі є спеціалістами, до яких можна звернутися без напряму від сімейного лікаря, – пояснює Тетяна. – Це для нас плюс, але є певні незручності через відсутність техніки».
У відділенні досі майже немає комп’ютерів, більшість лікарів у штаті приймають пацієнтів за старою схемою: з живою чергою та з обліковою карткою.
«Розумієте, річ не тільки в реформуванні – менталітет людей дуже змінився. Зараз більше неповаги до медиків, суперечок: завдяки доступу до інформації в мережі, будь-яка людина може ставити собі діагнози, а потім сперечатися через це з лікарями. Це дуже ускладнює роботу, – ділиться Тетяна. – Адже ми не боги, ми не можемо вирішити все, проте допомогти людині, стояти поруч, тримати за руку ми повинні. Без медицини немає життя, і кожен лікар несе відповідальність за життя своїх пацієнтів».
Найприємніше у професії – це бачити, як люди, які звернулися за допомогою, одужали, каже лікарка.
«У такі моменти розумієш, що не дарма колись вчився. Слова вдячності від пацієнтів – це те, для чого ми працюємо, – ділиться Тетяна. – Я вірю, що наша професія – вона не зникне і завжди буде потрібною людям».
***
Цей медіасеріал створено в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.
Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.
