Патрулювати вулиці у зоні АТО, затримувати правопорушників та збирати докази на місці злочину – на перший погляд зовсім не жіноча справа. Проте, серед правоохоронців чимало представниць прекрасної статі. Як саме проходять будні дівчат-поліцейських у Добропільському відділенні поліції, нам розповіли інспекторки сектору превенції Аліна Кирилова та Ганна Дикопавленко.
«Дуже важлива підтримка близьких»
Забезпечення громадського порядку та безпеки, попередження правопорушень, чергування у святкові та вихідні дні – саме цим на роботі займаються Ганна Дикопавленко, старша інспекторка сектору превенції та інспекторка сектору превенції Аліна Кирилова.
Графік роботи у дівчат доволі складний і перше, чим доводиться жертвувати, – це особисте життя. Поліцейські зазначають: якщо жінка обирає цю професію, то без підтримки близьких буде важко. Ганна заміжня та виховує доньку. За її словами, чоловік до роботи дружини ставиться з розумінням: іноді дівчина повертається додому пізно ввечері. Весь вільний час намагається проводити разом із сім’єю.
Ганна Дикопавленко разом із донькою
«Якщо людина має велике бажання працювати у цій сфері та допомагати суспільству, то, звісно, треба спробувати. Але завжди потрібно пам’ятати, що вихідні, свята, або просто звичайний відпочинок з сім’єю – це велика рідкість».
У випадку Аліни робота в поліції – це сімейна справа. ЇЇ хлопець теж працює у поліції та займає посаду слідчого.
Інспекторка сектору превенції Аліна Кирилова
«Робота в нас, насправді, дуже цікава: багато різних випадків, ми спілкуємося з людьми, кожному намагаємося допомогти та знайти підхід. Працюємо з колишніми ув’язненими, з тими, хто перебуває на обліку після звільнення. Є такі, хто успішно працевлаштувався, з ними теж підтримуємо зв’язок. Це робота, яку не можна ні з чим порівняти. Я жодного разу не пожалкувала, що стала поліцейською».
«Гендерні стереотипи – лише стереотипи»
Жінки-поліцейські від колег ніколи не чують, що це «не жіноча справа». Навпаки, до дівчат-правоохоронців колеги ставляться найчастіше з повагою, тому що навантаження у поліції для всіх однакові.
«Перш за все – ми всі колеги, - ділиться Ганна. – Немає тут розподілу на дівчат та хлопців. Всі стереотипи про жінок на службі – це лише стереотипи. Так, в нас робота важка, але ми її обрали свідомо, тож ні про які поблажки мови немає»
Обидві наші героїні мають відзнаки від Президента України за службу у прифронтовій Авдіївці.
«У 2016-2017-му роках були «гарячі часи», - розповідає Аліна Кирилова. – Нас відправляли на добові чергування під час обстрілів».
На питання, чи не страшно взагалі дівчатам чергувати містом, інспекторки тільки сміються: «Ми озброєні та небезпечні». Проте, зазначають, що за роки служби жодного разу ще не використовували зброю.
«Щовівторка в нас тренувальні стрільби, щочетверга – спортзал. Якщо щось станеться під час чергування, всі мають належний рівень підготовки»
«Після реформи поліція більш відкрита до громадян»
«Ми стали все висвітлювати у соцмережах, з’явилися сайти, сторінки у відділень, є зворотній зв’язок з громадськістю і це добре, - діляться дівчата. – Раніше, у часи міліції, такого не було, все трималося у стінах відділків, структура була відокремлена від суспільства і, звісно, це не викликало довіри»
Проте, окрім позитивних змін, є й певні складнощі – наприклад, після реформування значно зменшився штат та розширили спектр обов’язків на деяких посадах.
«Після реформи майже вполовину скоротили штат, деякі зі співробітників, на жаль, не пройшли атестацію. А тим, хто залишився, доводиться виконували вдвічі більше роботи. Щодо решти змін – все влаштовує. З часом до всього звикаєш».
Чому професію поліцейських обрали інши жінки Донеччини та Луганщини, читайте на Свої.City.
