Поки на міському рівні не створили діючої державної організації, що займається безпритульними тваринами. Проте вже зараз у Добропіллі є дві активні ініціативи та волонтери, які рятують життя кішкам та собакам, шукають гроші на їх лікування та стерилізацію. Про них і розповімо далі.
ВІРНІСТЬ: зоозахист та допомога
У 2011 році зареєстрували громадську організацію «Добропільське товариство захисту тварин «Вірність». Хотіли припинити вилов та відстріл тварин у Добропіллі. Зараз в ініціативі три активні волонтерки: Вікторія Жидкова, Олександра Куліненко та Олена Костенко. Кожна з них має основну роботу та не може пройти повз покинутих тварин, які потребують допомоги. Також вони відкликаються на звернення місцевих, які знаходять таких тварин, допомагають знайти гроші на лікування та знаходять нову родину.
«Відстріл безпритульних тварин – це дорога в нікуди. Єдиний цивілізаційний вихід – стерилізація. Разом із волонтерами шукаємо гроші у місцевих підприємців та небайдужих. Від нашої організації проводили три благодыйны масові кампанії по стерилізації безпритульних тварин. Три роки не було ніякого фінансування від держави, – розповідає Вікторія Жидкова. – У 2017 році набрали майже 300 голосів дві електронні петиції про захист прав тварин. І питання було винесене на сесію міської ради. Котів визнали частиною екосистеми міста та вперше у 2018 році виділили гроші на стерилізацію безпритульних тварин. На одну операцію витрачали трохи більше тисячі гривень».
Вдома у кожної активістки живуть тварини, яких вони врятували чи знайшли на вулиці. У Олександри Куліненко зараз живе 3 кішки та 5 кошенят. І це у однокімнатній квартирі. Розповідає, що найважче вигодовувати кошенят, яким менше місяця від народження. Бо їх треба годувати кожні 2 години та приділяти багато уваги. Якщо знаходять таких малюків, намагаються знайти у знайомих кішку, яка нещодавно народила та їй можна було б віддати кошенят на годування.
«Завжди була небайдужа до проблеми тварин. Якось холодним осіннім днем знайшла підкинуту коробку з новонародженими кошенятами. Написала на сторінці «Вірності», дівчата допомогли пристроїти малечу. Так і почалась моя волонтерська робота, – згадує Олександра. – Кожного дня хтось телефонує. Можемо вилікувати тварину, є домовленості з лікарями. У ветеринарній клініці завжди борги, бо хочемо усім допомогти. Проте бачу проблему безвідповідальності людей. Коли, наприклад, у приватному секторі собак відпускають «погуляти». У більшості випадків такі тварини не стерилізовані. І власникам простіше викинути цуценят, ніж витрати гроші на операцію».
У 2-кімнатній квартирі Олени Костенко живуть її 12 котів та 3 тимчасових, яким шукають домівку. Більшість тварин хворі та потребують спеціального догляду. Наприклад, є 2 кішки з проблемами печінки, які не можуть їсти звичайну їжу. Їм щомісяця потрібно купувати корм, що обходиться у 1 000 грн.
«Після обстрілу у Слов’янську було багато кинутих тварин. Волонтери попросили мене взяти до себе пару котів. Вони були дуже худі та хворі, проте видно було, що колишні власники їх тримали на розведення. На жаль, хлопчик невдовзі помер. А дівчинка досі у мене живе, бо мало кому потрібна хвора тварина, – згадує Олена. – Так тварин ставало усе більше, а охочих їх взяти – менше. В усіх наших знайомих вже були тварини, останнього найду віддала кумі. Одного разу було вдома 12 кошенят, яких я знайшла у коробці».
У будинку у Вікторії Жидкової – 38 собак. Кожна тварина зі своєю історією: є доберман з донецького аеропорту, є домашня собачка, яку викинули з дому, коли вмерла господиня. Усі тварини щеплені та мають паспорт. Щомісяця вона витрачає 4 000 грн на м’ясні обрізки та ще 2 500 грн на крупу з сімейного бюджету та завдяки благодійним внескам. І це тільки їжа для тварин. А ще собак треба вакцинувати та лікувати.
«І домашніх тварин треба обов’язково стерилізувати. Саме вони є постійним джерелом появи нових бездомних собак та кішок. Наприклад, люди бачать, що у сусіда собака щороку народжує, а куди дівають цуценят, ніхто не знає. У нас є результат такої безвідповідальності — цуценя Ромка, якого викинули. Він був один з шести цуценят, що викинули, та єдиний, який вижив. Зараз шукаємо йому нових власників, – розповідає Вікторія, – Взагалі, у місті багато небайдужих людей, які будуть і вночі везти збиту кішку лікарю».
Волонтерки також проводять уроки добра для дітей. Нещодавно вони уклали договір з Добропільським відділом освіти та разом з благодійним фондом Happy Paw організували подібні заходи в усіх школах. Більше про роботу ініціативи читайте у їх групі facebook. Там же всі охочі можуть допомогти фінансово чи знайти собі кота або собаку.
ZOO-CITY: 65 тварин на одному подвір’ї
Усе життя Тетяна Пустовойтова приносила додому кішок та собак, лікувала їх та знаходила нову родину. Раніше це була одна тварина у декілька місяців. З початком війни у 2014 році Тетяна почала активну громадську діяльність з захисту тварин: через обстріли люди покидали не тільки речі та домівки, але й домашніх вихованців.
«Мені зателефонували і сказали, що у Горлівці у підвалі помирає йоркширський тер’єр. Довелось під обстрілами їхати його рятувати. Хотіли потім його пристроїти, проте собачка дуже хвора та до сих пір з нами живе, — згадує Тетяна. — Найбільше скаржаться на кількість безпритульних тварин на околицях міста, де приватній сектор. Там і частіше викидають на вулицю потомство домашніх тварин. У місті такого немає, щоб кошенят коробками виносили. Є вже тенденція збільшення кинутих тварин після вихідних. На базарі молочко продали, а пакунок з цуценятами залишили та поїхали. Так і збирається близько 50 собак».
У себе вдома Тетяна створила Центр допомоги тваринам «Zoo-city» та обладнала приміщення для котів і собак. Просить не плутати свою ініціативу з притулком, бо грошей вона за роботу не отримує та не може усіх тварин взяти. Загалом, за півтора року через центр пройшло 228 тварин.
«Усі, з ким товаришую, мають одну чи дві тварини від мене. Не можу взяти усіх тварин, яких мені приносять. Люди продають будинок та нікуди подіти собаку – ведуть до мене. У дитини алергія на кошеня – несуть його сюди. Або просто набридла тварина, чи «дорого обходиться». Хоч би раз побачили очі домашніх тварин, яких викинули. Це жахлива картина. Вони сидять біля дверей та чекають, поки за ними прийдуть».
Тетяна розповідає, що на лікування та харчування однієї тварини треба близько 1000 грн на місяць. Тобто, для усього центру потрібно 65 тисяч грн кожного місяця. Але ці гроші їй доводиться шукати у небайдужих людей та виділяти із сімейного бюджету Тетяни. За 2 роки існування центру фінансування з міського бюджету не було.
«Тільки 5% тварин знаходять собі притулок та новий дім. Зараз у нас 26 котів та 39 собак, яких ми знайшли збитими, отруєними, побитими, з інвалідністю. Старих глухих та сліпих собак люди просто викидають на вулицю помирати. Ми забираємо до себе, щоб вони могли гідно дожити свій час, — розповідає зоозахисниця. — Усі тварини у нас щеплені та внесені у Єдиний реєстр тварин, у кожного є паспорт. Ми віддаємо тварин лише за умови підписання з нами договору на утримання. Перестраховуємось, щоб знову не позбулись тварин. Де гарна родина знайдеться, туди й веземо. Наприклад, французьку бульдожку у Київ доставляли».
Щоб офіційно звертатись до державних структур та писати гранти, Тетяна зареєструвала громадську організацію «Добропільське товариство захисту тварин «Зоо-місто». Поки єдиний проект, що підтримали – був від ПРООН. Дали 87 000 грн на стерилізацію тварин. Додатково 65 000 грн виділили у Добропільскій міській раді. Зараз розпочався другий етап проекту.
«В місті немає клінік зі стаціонаром, рентгеном, лабораторією.Тому доводиться їхати в Покровськ, Краматорськ, — ділиться Тетяна. — Є ветеринари, які допомагають, коли приносимо постраждалих тварин. Роблять дуже складні операції: збирали щелепу та лапку кошеняті, робили ринопластику кішці, проводили операції на хребту. Усе це було для нас безкоштовним. Зазвичай привозимо тварину, її обстежують, назначають лікування та виставляють рахунок. Чек я публікую у соціальних мережах та прошу допомогти конкретній тварині: перерахувати мені гроші чи одразу в клініку».
Про свою роботу Тетяна розповідає у facebook-сторінці. Зазначає, щоб допомогти тваринам, не завжди потрібні грош. У центрі можна прийти поприбирати чи допомогти з будівництвом, погратися з кошенятами і цуценятами, посидіти біля хворого з крапельницею. Або вийти з кимось на прогулянку.
Гості Центру допомоги тваринам "Зоо-сіті"
«Усі тварини у центрі дуже потребують уваги. Люди можуть просто приходити погладити кошенят чи погуляти з собаками. Запрошую і підлітків, які хочуть стати ветеринарами. Можу навчити доглядати, робити уколи, обробляти рани. У мене окрема кімната з ліками на два дні, довелось самій навчитись робити уколи та ставити крапельниці, — розповідає Тетяна. — Не у кожного є можливість завести тварину у себе вдома. Але абсолютно кожна родина може взяти під опіку собачку чи котика. Приходити з дітьми на вихідних, вигулювати, грати з нею, доглядати та купувати їжу. Так роблять за кордоном, там ціла черга з охочих».
