Продовжуємо розповідь про розкрадання державних та бюджетних коштів в Добропіллі. Цього разу я хочу поглянути на проблему ширше. Прикладом буде реконструкція мультифукціонального майданчику в Білозерському біля палацу спорту. (прошу не плутати з футбольним полем, на будівництві якого було вкрадено більше 700 тис. грн. державних коштів).
Отже ви скажете, Артеме, ЩО ЗНОВУ?
Так, любі друзі, схоже, що знову добропільські чиновники були причетні до розкрадання державних та бюджетних коштів, але сума тут трохи більша – близько 1 млн. грн. Суть оборудки у тому, що комунальна установа Добропільської міської ради «Спорт для всіх» вкотре вже витратила гроші на роботи, які були зроблені «волонтерами» або благодійниками безкоштовно раніше, за півтора року до офіційної реконструкції. Але про це більш детально ми поговоримо в окремій статті. Сьогодні я розповім вам, як у Європейській, правовій Україні взагалі можливі такі фінти з коштами.
Фото з відкриття майданчиків у Білозерському. У мікрофона головні куратори сумнівного будівництва майданнчиків з боку Добропільського виконкому: В. Кличов та О. Галицький. Також заступник начальника обласного управління фізкультури та спорту С. Горбунов.
Готуючи матеріали для розслідування подвійного фінансування футбольного поля в Білозерському я помітив, що камери новинарів зафіксували стан робіт також на місці майбутнього мультифункціонального майданчику біля Білозерського плацу спорту ще в червні 2018 року. А на відкритті футбольного поля в жовтні 2018 до камер потрапили фрагменти сусіднього майданчику, з яких видно, що він вже огороджений.
А наприкінці 2019 року голова Донецької області Павло Кириленко виділяє державні кошти на реконструкцію цього майданчику, як то кажуть, з нуля. Свої думки щодо фінансування за державний кошт вже давно виконаних робіт я виклав в журналістському запиті.
Схема доволі складна, щоб було більш зрозуміло пересічному громадянину наведу простий приклад.
Один хазяїн вирішив добудувати другий поверх над вже існуючим будинком, а бригада будівельників у рахунок включила йому і будівництво фундаменту, і будівництво першого поверху та й огорожу, яка вже рік як стояла. І якщо б то був приватний дім того хазяїна, він би погнав аферістів сцяною ганчіркою, але за роботи та матеріали пообіцяв заплатити дядя з Київа, а бригадир – кум… Тож ви розумієте, що сталося далі.
Ви спитаєте: «а чого ж дядя з Київа не проконтролював куди йдуть його гроші?»
Як це не проконтролював? Все було зроблено законно. Справа у тому, що до повноважень комісії Облдержадміністрації не входить фізично перевіряти стан об'єкту, куди пійдуть потім мільйони державних коштів. Комісія облдержадміністрації перевірила лише документи, які надала місцева влада, а Кириленко затвердив субвенцію, посилаючись на рішення комісії. Все законно.
Тут, після жесту, який в молоді називається «facepalm» повинна бути довга, драматична пауза, під час якої думаюча людина деякий час буде стояти в позі лютого сорому за українську систему контролю розходування державних коштів, немов "Каїн" скульптора Анрі Відаля.
Давайте також проілюструю цю ситуацію через класичний анекдот:
Отже, система контролю за виділеними державою грошима нагадує таке собі «очко» у виконанні обласних можновладців, де "джентельменам та серам" з місцевої влади вірять на слово.
Тепер ви можете самі вибрати, в якій ролі виступає той дядя з Київа (в нашому випадку це голова ВЦА Донецької області Павло Кириленко, який підписав виділення більше 1,3 млн. грн. на реконструкцію з нуля напівпобудованого майданчику). Варіанта нажаль два: або "лох", або в темі.
Завершую розповідь крилатою фразою англійського філософа Ф. Бекона «Можливість вкрасти створює злодія» та «подякою» Павлу Кириленко та Кабінету Міністрів України за надану можливість Добропільським серам виграти у держави в "очко".
