Гега Мампорія – власник мережі закладів швидкого харчування “Чіто Гвріто” живе в Україні вісім років. Шість з них – у Добропіллі. Сюди він переїхав з Донецька у 2014-му після початку збройного конфлікту на сході країни. Саме у його закладах добропільці тепер купують запашні хачапурі та справжній грузинський лаваш.
***
Цей матеріал – частина інтерактивного медіасеріалу на Свои.City. Ми зібрали 8 історій про підприємців зі сходу, які працюють 24/7 заради розвитку власної справи. Вони розповідають про свій шлях у бізнесі і проблеми, з якими зіткнулися під час карантину. Дивіться відео і знайомтеся з нашими героями.
***
Більшість випічки у «Чіто Гвріто» адаптована під смаки українців. Підприємець зазначає: деякі рецепти народилися прямо тут, у кухні його першого закладу.
«На Кавказі дуже полюбляють гостру їжу та прянощі, там до цього звикли. Тут люди мають інші вподобання: менше солі, гостроти, також ми виключили частину зелені, хоча у традиційних рецептах її багато. У Добропіллі вперше почали готувати солодку випічку, тут люди полюбляють з гарячими напоями щось солоденьке з’їсти, — посміхається власник „Чіто Гвріто“. — У Грузії такого немає».
Єдине, що у мережі виробляють за незмінним рецептом — це грузинський лаваш. Тут його випікають у спеціальній печі — то́не, або, як його ще називають, тандирі. Тандир — це цегловий колодязь, до внутрішніх стінок якого ліплять заготовки з тіста. Там за температури 250 градусів вони запікаються до золотистої скоринки.
«Ця піч — модернізована, електрична, — пояснює Гега Мампорія. — Також ми зробили її з вогнетривкої цегли, хоча традиційний тандир повністю робився з глини та розігрівався на дровах. Але принцип роботи залишився такий самий — яйцеподібна форма „допомагає“ теплу рівномірно циркулювати всередині печі. Лаваш випікається всього за 15 хвилин».
Зараз закладів мережі «Чіто-Гвріто» п’ять: три у Добропіллі та два у Покровську. Гега постійно контролює робочій процес: м’ясо та інші продукти для мережі він обирає самостійно, це потрібно робити щодня. Підприємець велике значення надає свіжим продуктам, адже це — запорука довіри покупців.
«Все, що закупили вранці, використовуємо за один робочий день. Наступного дня знову їдемо за продуктами. Довіра клієнтів — це головне, я сам дуже люблю готувати, це — моє найбільше захоплення, — ділиться Гега. — Коли люди кажуть: „як у вас все смачно, хочу ще!“, я не можу собі дозволити не виправдати їхні очікування наступного разу».
Крім цього, Гега сам багато часу проводить на кухні. Чоловік власноруч виробляє грузинську випічку та навчає нових співробітників тонкощам приготування.
«Мені не важливо, впродовж якого часу у мене буде працювати людина. До нас часто влаштовуються молоді люди, наприклад, студенти, які хочуть мати дохід під час канікул. Я ніколи не відмовляю, якщо є вакансії, проте в мене є незмінний принцип: людина має бути охайна та дуже пильно слідкувати за гігієною. Який би не був геніальний кухар, якщо в нього бруд на руках, ніхто не стане їсти те, що він приготував».
Готовий стати на місце кожного співробітника
Бізнес займає майже весь час у підприємця. Крім закупівлі продуктів та роботи на кухні, впродовж дня він відвідує всі заклади мережі та перевіряє роботу працівників.
«Фактично я працюю 24/7, — каже Гега. — У цій галузі немає такого поняття, як вихідний у класичному сенсі, адже найбільше навантаження у закладах саме у святкові та вихідні дні, тоді кухня працює цілодобово. Іноді я їжджу у відпустку на батьківщину, але навіть у цей період я завжди на зв’язку, тому що у будь-який момент може статися непередбачувана проблема, яку потрібно вирішити. Дякувати, в мене є колеги, яким я можу довіряти, як собі, проте все одно я маю бути в курсі подій».
Чоловік зазначає: під час карантину його бізнес зазнав складнощів, але це не єдине, що хвилює підприємця.
«Зараз ми працюємо, проте в нашому місті, крім пандемії, є ще одна проблема — це ймовірне закриття шахт. Якщо це станеться, перші, хто постраждають після робітників — малі та середні підприємці. Я розмірковував: стільки сил та енергії було вкладено і невже все це може просто пропасти? Так, про всяк випадок є «план „Б“, але я сподіваюся на краще. Добропілля — доволі розвинене і буде дуже сумно, якщо воно перетвориться на місто, де людям нема за що жити».
Підприємець каже: головний принцип його роботи — це любов до своєї справи. Цього він вимагає і від колективу, тому що вважає, що без щирого бажання зробити якісний продукт гарного результату не буде.
«Якщо робити щось для людей, потрібно це робити, як для себе. Це важливо у будь-якій професії, не тільки для кухарів. Я не поважаю тих, хто допускає у роботі недбалість та влаштовується тільки заради грошей. Не важливо, ким працювати: якщо ходиш на роботу, рахуючи дні до зарплати, то ефективності від тебе ніякої не буде, бо думаєш тільки про те, скільки отримаєш грошей, а не про процес роботи. Будь-яку справу треба любити, адже всі вони важливі».
Також Гега Мампорія радить: якщо ви маєте бізнес, то втягуйтесь до всіх процесів виробництва, тому що ефективний керівник має знати кожен аспект з роботи свого підприємства, щоб у разі потреби стати на місце будь-якого співробітника.
***
Цей медіасеріал створено в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.
Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.
