У кожному місті знайдеться таке місце, де колись вирувало життя. Редакція ДоброNews. Сity вирішила розповісти про культові заклади нашого міста, які ми втратили.
Кафе «Півник»
Одним із символів самобутності Добропілля безсумнівно є кафе «Півник», яке будувалося протягом двох років силами шахтарів «Алмазної» і було введено в експлуатацію в 1987 році. Кафе було побудовано на місці «Вугільця» - першого магазину селища.
Для добропільських шахтарів «Півник» став знаковим місцем. Тут проводилося більшість шахтних заходів, відзначалися ювілеї, весілля. У той час діяло правило, що з шахтарів оренду приміщення не стягують. Багато добропільчан з теплом згадують часи, коли кафе працювало. Міськи заходи також проводилися в стінах закладу.
Все у кафе: і зовнішні елементи, і внутрішнє оздоблення робилося руками гірників.
Після того, як державне підприємство «Добропіллявугілля» було віддано в концесію корпорації «ДТЕК» Ахметова почалася темна смуга в долі «Золотого півника». Нові власники стали вважати функціонування такого закладу економічно не вигідним, тому віддали приміщення в оренду підприємцю. Той зробив ремонт внутрішніх приміщень, але так і не зміг вивести кафе в прибуток. «Півник» знову повернувся на свій припічок, в підрозділ корпорації ДТЕК «Соцсервіс». Після цього будівлю просто перестали охороняти.
В такому стані «Півник» знаходиться донині. Підприємці не хочуть його орендувати, тому що вартість оренди ставить близько 80 тис. грн. на рік, та не можуть купити, оскільки кафе є частиною цілісного майнового комплексу ДП «Добропіллявугілля». Отже те, що послужило народженню «Золотого Півника», зараз поступово вбиває його.
Але не все втрачено. Наприкінці вересня група добропільських активістів прибрала територію біля кафе від сміття. Зараз йде пошук гарної ідеї, завдяки який можна буде отримати гранти та відновити будівлю, щоб використовувати для громадських ініціатив добропільчан.
Клуб ім. Печериці
Багато хто у Добропіллі хоча б раз чув про клуб імені Печериці. На території нашого міста він був першим закладом культури. Перша будівля клубу була побудована комсомольцями шахти ім. РККА (зараз «Алмазна») у 1926 році. Туди пізніше перевели і бібліотеку, відкриту ще у 1920-му. Нове приміщення побудували на початку 70-х років. Саме його зараз знають місцеві мешканці як колишній клуб Печериці.
«У клубі було дуже багато гуртків, — танцювальний, театральний, ще був хор, гімнастика, духовий оркестр. Багато уваги приділялось художній самодіяльності для дорослих, — різноманітні секції, театр, були також курси машинопису. З ранку до вечора приходили батьки та діти, —розповідає колишня співробітниця клубу Лариса Сергєєва.- Я працювала там впродовж 11 років і дуже любила це місце»
Спогадами про клуб з нами також поділився Олександр Редька, голова профспілки шахти «Алмазна».
«Це був справжній осередок культурного життя добропільців. там проводили дуже багато заходів, біля клубу був облаштований красивий танцювальний майданчик, парк відпочинку, стадіон, який, до речі, досі функціонує — там проводять змагання з футболу»
Після розпаду СРСР для гірників настали скрутні часи — грошей було недостатньо для виплат заробітної плати, у Добропіллі були навіть протести та мітинги. У середині 90-х будівля клубу почала руйнуватися — був потрібен ремонт, з клубу почали звільнятися працівники.
Адміністрація шахти прийняла рішення не на користь закладу — за відсутністю фінансування клуб був зачинений. Ще декілька років там знаходились музей шахти та бібліотека, які потім перевели до будівлі вечірньої школи, де вони залишаються і зараз.
Від колишнього закладу культури залишилися майже руїни — порожня чаша фонтану біля входу, фрагменти мозаїки на цеглових стінах. Всередині занедбаної будівлі потішилися вандали — розбите скло, сміття, зруйновані стіни.
Реанімувати заклад, який досі залишається на балансі у шахти, поки ніхто не збирається і чи повернеться колись клуб до свого первісного стану — невідомо.
Кінотеатр ім. 40 років ВЛКСМ
Більшість городян пам’ятає цей заклад як нічний клуб «Кварк» або «City club»: багато років у стінах будівлі проводилися вечірки, приїжджали відомі мс та діджеї, а щоп’ятниці біля входу стояли черги.
Історія кінотеатру починається у 50-х: його побудували у 1958-му до 40-річчя ВЛКСМ (Всесоюзний ленінський комуністичний союз молоді — прим. ред). За спогадами мешканців міста, будівлю прикрашав красивий фасад з колонами, фронтоном та ліпними візерунками.
Свій вигляд кінотеатр змінив у 70-х, коли його вирішили розширити та реконструювати. У результаті невдалої перебудови, його будівля стала виглядати як виробниче приміщення. Власне, саме цей екстер’єр знають добропільці як клуб.
Після розпаду СРСР на початку 90-х кінотеатр зачинили. Через декілька років він знову почав функціонувати, але вже як заклад культури — там були дитячі гуртки, театр і знаходилася адміністрація міського парку. Назву закладу так і не змінили, тому, не дивлячись на те, що кінозал вже не використовували за його безпосереднім призначенням, люди продовжували ходити до «кінотеатру 40 років ВЛКСМ», але вже на вистави та концерти.
У 2000-х заклад знову закрили — на цей раз назавжди. Згодом будівлю придбав приватний підприємець — так колишній кінотеатр перетворився на нічний клуб «Кварк». Кінозал перетворили на танцпол, замість глядацьких крісел поставили барну стійку, а від минулих років залишилися тільки колони з мозаїкою у фойє.
Зараз клуб не функціонує — будівля вже декілька років виставлена на продаж та потрохи починає руйнуватися.
