Приїхати до Добропілля з іншого міста та залишитися назавжди: правда чи міф? Редакція ДоброNews.City вирішила з’ясувати, чи є серед містян ті, хто навмисно перееїхав жити до Добропілля. Герой нашого матеріалу — 25-річний Олексій Дук, який рік тому переїхав сюди з Москви, розповів, чому розмірене життя у провінції краще, ніж гомін міст-мільонників.
Олексій Дук рік тому перееїхав у Добропілля з Москви
«Я у багатьох містах жив, взагалі. В мене такий стиль життя — якщо стає некомфортно, просто змінюю місто. Добропілля — воно дуже затишне, красиве. Я не знаю, яким воно було раніше, але таким я його побачив, коли приїхав сюди. Тут у сусідньому Білозерському в мене мешкають родичі, до них у гості завітав і так і залишився.
У Москві жив останні шість років, там теж працював барменом. Те, що змінюю велике місто на життя у периферії, зовсім не засмутило, оскільки я багато де мешкав та бачив і відчував різний рівень життя. Насправді річ не у кількості мешканців та інфраструктурі — кожен просто обирає для себе місто, де відчуваєє себе максимально комфортно. Для мене зараз це Добропілля. Одна з причин, чому я залишився — це моє місце роботи. Я тут як вдома, мені подобаються люди, мій колектив, не хочеться нічого змінювати. Якщо є стабільність — навіщо кудись їхати.
Добропілля — це місто для спокійного життя. Мені подобається ця тиша, те, що люди тут нікуди не спішать, тут скрізь знайдуться знайомі. Місцеві часто говорять, що тут нема де відпочити, а мені всього достатньо — є декілька закладів, влітку можна кататися на велосипеді, їздити на водойми, тут багато чудових краєвидів, якщо хочеться нових вражень чи якогось певного відпочинку, завжди можна з’їздити до якогось сусіднього міста, — Дружківка або Краматорськ — вони теж зовсім поруч. Тут доволі часто проводяться масові заходи, якісь вистави, концерти. Дуже розвинений спорт — багато секцій, спорткомплекс, молодь активна у цьому сенсі. Жити тут доволі цікаво, є, чим зайнятись і куди сходити.
Якщо казати про недоліки, то, на мій погляд, не вистачає якогось порядку — є проблема з вандалізмом. Ту ж саму спортивну молодь, про яку я казав, треба якось координувати, тому що вдень вони ходять на тренування, а ввечері засмічують міський стадіон, на якому декілька годин тому займались.
Але, взагалі, мені тут подобається, зараз я точно можу сказати, що не хочу звідси нікуди їхати. Це моє місто».
