У 32 роки гірник Олег Сабиров має 9 років підземного стажу та власну справу під брендом "Brute HandCraft". Два роки як чоловік виготовляє на продаж гаманці, візитниці, сумки та інші речі зі шкіри.
«Якось мені у руки потрапив чоловічий гаманець, зроблений якимось умільцем. Шов явно був невдалий. Зверху намагались його виправити, прострочивши ще раз. Та й сама шкіра була з дефектом. А коштувала ця краса 350 гривень, що чотири роки тому було досить непогано, – згадує Олег Сабіров. – Подумав, що зробити щось подібне легко та вирішив спробувати. Купив декілька відрізків шкіри, вощену нитку, виделковий пробійник, яким робляться дірки для зшивання виробу. Але виявилось, що не усе так просто. Потім ще рік пробував та вчився. Майже усе йшло у смітник».
Картхолдери – перші вироби, що чоловік робив на продаж. Олег зазначає, що важко було навчитись робити рівний шов, охайно та правильно вирізати деталі виробу.
Шкіру замовляє у спеціальних магазинах в інтернеті. Виробники – Італія та Україна. Розповідає, що значення має тільки товщина шкіри, що є від 0,5 мм до 5 мм. Олег обрав для роботи шкіру близько 2 мм, переважно у 5 кольорах – білий, чорний, червоний, рудий, коричневий.
Зараз в асортименті "Brute HandCraft" є обгортки на документи, затискач для навушників, бирки для багажу, брелоки, нашийники для собак, гаманці та сумки. Ціни від 200 гривень.
«У деяких знайомих моє захоплення викликало подив. Багато замовляли щось собі чи на подарунок. На початку пробував виходити на ярмарок, проте це варіант не для Добропілля. Наші люди куплять дешевший китайський гаманець, що потім викинуть через пів року-рік. А мій гаманець дорожчий але, якщо не на віка, то дуже надовго, – зазначає Олег, – Приходив хлопець, який купував у мене гаманець два роки тому. Він до сих пір з ним ходить з ним, вигляд не змінився. Помітив, той, хто хоч раз купив якісну ручну роботу, повертаються».
Додатково 120 тисяч гривень на розвиток справи отримав від ПРООН. На ці гроші купив лазерно-гравірувальний верстат, оплатив створення сайту та бренд-буку. Частину інвестицій також витратив на шкіру та інші матеріали. Головним умовами отримання гранту були офіційне оформлення підприємства та власний внесок у 25% від суми гранту. Тож за свої гроші купив спеціальну швейну машинку.
«Для того, щоб робити гаманці чи сумки зі шкіри можна мати мінімум інструменту. Зшивати можна й руками, так навіть краще та якісніше. Знадобиться лінійка, шило, молоток та трохи терпіння і бажання вчитись. Але ручний шов займає дуже багато часу. На невеликий виріб йде близько години, а на сумку – дня три, – зазначає Олег, – Зазвичай беру до 10 днів на виготовлення, щоб можна було паралельно декілька речей робити. Поки ще не було замовлення, що взагалі не сподобались клієнтові. Декілька разів повертали дороблювати щось, бо бачили виріб інакше. Але більшість покладається на мій смак»
Продає речі через інтернет та через facebook-группу Brute HandCraft. У Олега також є свої сторінка інтернет-магазинах на міжнародних хендмейд сайтах.
«Немає в Україні потужних ресурсів, де продавали б вироби ручної роботи. Хоча є багато різних проектів. Найбільше замовлень отримую за кордоном. Але за кожен продаж беруть комісію. Помітив, що те, що купують за кордоном, у нас не дуже продається. Найбільше замовлень на різний дріб’язок, – зазначає Олег, – Якщо відняти усі витрати, залишається сума, що я у нас ставлю. Багато українських майстрів не цінують свою роботу та занижають ціни. Та треба відповідати ринку, щоб у тебе купували».
Поки Олег поєднує роботу на шахті зі створенням речей зі шкіри. Він обладнав собі майстерню на 2 поверсі у будинку побуту «Уголек». Після важкої зміни у забої відпочиває та йде працювати далі. Може й вночі щось робити.
«Коли вдома маленька дитина не зручно там працювати. Та й гримаю молотком й від приладу по гравіюванні шкіри завжди багато пилу. До мене у майстерню можуть приходити клієнти. Можемо поспілкуватись та обговорити замовлення», – зазначає Олег».
Усю основну роботу по "Brute HandCraft" Олег виконує самостійно. Він сам виготовляє речі та надсилає клієнтам, веде бухгалтерію та оплачує податки, сплачує оренду майстерні. Але деякі функції передав іншим спеціалістам. Наприклад, є людина, яка допомагає продавати вироби на міжнародних хендмейд сайтах.
«Були амбіційні плани, та поки не усе так швидко виходить, як хотілось. Виявляється, підприємницька діяльність не легша, ніж робота на шахті. Ти сам і майстер, і фотограф, і маркетолог, і менеджер з продажів. Часто не вистачає часу на нормальний відпочинок. Проте не хочу кидати справу. Вважаю, що треба запастись терпінням., – ділиться Олег, – Зараз я вже віддаю певні задачі іншим. Наприклад, не виходить у мене зробити гарні фото – надсилаю речі фотографу і мені пропонують близько 100 різних гарних фоторобіт. І місцеві не зроблять так, як київський професійний фотограф-предметник. Він може так оформити речі та розкласти композицію, що мої вироби хочеться купити».
