«Не треба ставитись до життя надто серйозно. Не обов'язково обирати те, яким ти будеш один раз і назавжди. Помилка — це не вирок. Це просто досвід», — ці думки стали основою глибоких міркувань про шлях до особистої відповідальності, що може змінити не лише нашу реальність, але й ставлення до неї. Взяти відповідальність за своє життя — значить перенести себе з другорядних ролей на головну у фільмі власної долі. Про те, як це зробити — йдеться на YouTube-каналі про самотерапію та саморозвиток Алли Малкін.
Переосмислення себе
Найперший і найкомфортніший метод взяти відповідальність за своє життя — змінити мислення і перенести себе з другорядних ролей на головну. Це означає усвідомити, що все наше життя — це фільм, де ми маємо бути головними героями.
«Я собі просто вирішила, що треба переходити на якісь більш головні ролі, тому що фільм то мій. Усе, що відбувається навколо мене — це мій фільм. І якщо я щось роблю або я щось не роблю, це роблю для сюжета, або роблю для арки розвитку персонажа», — пояснює авторка.
Головний герой фільму не може залишатися пасивним спостерігачем. Йому належить рухати сюжет, приймати рішення, розвиватися. Це не означає, що можна контролювати все на світі, але у героя є велика сфера відповідальності. Від його вчинків, емоцій, почуттів, захоплень і рішень залежить основна частина сюжету.
Сила усвідомленого вибору
Наступний важливий крок — усвідомлення того, що ми постійно робимо вибір. Практика, яка полягає в тому, щоб на всі свої рішення і дії протягом дня подумки говорити: «Я обираю це».
«Я обираю зараз записувати відео. Я обираю піти попити води. Я обираю спати в 10 вечора. Я обираю ходити на роботу, тому що я обираю жити в квартирі і платити за комуналку. Я обираю дружити з цими людьми», — наводить приклади авторка.
Коли ми звикаємо до думки, що постійно робимо вибір, особливо після багатьох років життя «на автоматі», щось у голові змінюється. Ми починаємо розуміти, що життя — це не просто те, що стається саме по собі. Більшу частину подій ми обираємо самі.
Розділення сфер контролю
Важливий аспект особистої відповідальності — вміння розрізняти, що ми можемо контролювати, а що ні. Для зменшення тривожності корисно розписати свої сфери відповідальності.
«Ми не можемо контролювати інших людей, але ми можемо контролювати свої думки та реакції. Ми можемо не гнобити себе. Ми можемо слідкувати за своєю поведінкою. Ми можемо вибирати, які висновки зробимо з ситуації», — пояснює авторка.
Не слід зосереджуватися на тому, що ми не контролюємо. Краще зосередити увагу на тому, що в нашій владі, і діяти в цьому напрямку. Така практика допомагає краще розуміти свою зону відповідальності та ефективніше діяти в ній.
Помилки — можливість для навчання
Однією з найбільших перешкод на шляху до прийняття відповідальності за своє життя є страх помилок і надмірна самокритика. Натомість варто навчитися сприймати помилки як можливості для навчання.
«Коли ми усвідомлюємо проблему в нашому житті, це не момент, де нам треба напасти на себе. Це запрошення до змін, наче золотий квиток у фільмі "Чарлі та шоколадна фабрика"», — образно пояснює авторка.
Внутрішній критик (якого авторка називає «Валерою») завжди намагатиметься завадити прийняти відповідальність за своє життя. Він буде нагадувати про минулі невдачі, намагатиметься переконати, що нічого не вийде. Але ми можемо обрати його не слухати.
«Будь-яка помилка — це не вирок. Це просто досвід або зворотній зв'язок. Ми робимо помилку, ми вчимося, ми йдемо далі, ми перемагаємо. Так воно і відбувається в житті», — каже авторка.
Оточення як фактор успіху
Люди навколо нас мають величезний вплив на наше мислення та поведінку. Тому важливо оточувати себе тими, хто також бере відповідальність за своє життя.
«Я вважаю, що люди дуже заразні і в хорошому сенсі, і в поганому також. Якщо ти спілкуєшся постійно з веселими, позитивними людьми, які дивляться на світ, наче він повний можливостей, ти під них заразишся», — переконана авторка.
Важливо усвідомлювати, що ми обираємо своє оточення — люди не дістаються нам, «як паї». Тому варто обирати ретельно і правильно, щоб вони робили нас кращими, а ми — їх, а не так, щоб ми тільки посилювали страждання одне одного.
Дія як ключ до змін
Найважливіша порада щодо того, як взяти відповідальність за своє життя — просто почати діяти. Ніщо інше так не допоможе, як звичайні дії, навіть якщо це маленькі кроки.
«Ми не говоримо про щось глобальне, ми говоримо про маленькі кроки. І коли ми робимо багато цих маленьких кроків, вони разом складаються в дуже велику пройдену дорогу», — пояснює авторка.
Важливо розуміти, що з більшою відповідальністю приходить і більше обов'язків. Якщо ми хочемо кращого життя, треба робити більше. Та зазвичай «більше» треба вміти вивозити — до цього також потрібно дійти, це не стається в один день.
Прийняття мінливості життя
Життя постійно змінюється — ні хороші, ні погані періоди не тривають вічно. Єдине, що ми можемо зробити — «взяти свій корабель і вирушити по бурхливих хвилях життя».
«Ми не можемо контролювати погоду моря, ми не можемо визначити, буде завтра шторм чи сонячна погода. Але наш корабель має продовжувати плисти. І чим довше ми на цьому кораблі пливемо, тим краще ми вчимося підлаштовуватися під будь-яку погоду на морі», — образно описує авторка.
У цьому, можливо, і є суть — вміти підлаштовуватись. Авторка вірить, що виживає не сильніший, а той, хто найкраще змінюється і пристосовується до обставин.
