Наталя, підземна медсестра на ДТЕК шахті Білозерська. Її робоча зміна триває 12 годин на глибині в півкілометра. Та коли вона отримує виклик, то йде на допомогу гірникам у будь-який куточок шахти
Хто повідомляє: ДТЕК шахта Білозерська
"Я відчула, що тут буду потрібною та корисною"
Свій шлях у медицині Наталя розпочала 26 років тому. Довгий час була операційною медсестрою травматологічного відділення, а чотири роки тому вирішила спробувати себе на іншому місці. Але залишилась вірною своєму покликанню – допомагати людям зберегти здоров’я та життя
Загартована досвідом роботи у травматології, Наталя прийшла працювати у підземний медпункт на шахті.
«Вважаю, що кожен повинен бути на своєму місці. Я відчула, що тут буду потрібною і корисною. В шахті, звісно, не так, як у лікарні, де хворі самі приходять за допомогою. На виробництві, якщо є виклик, я йду і в воду, і на більшу глибину, йду швидко, впевнено і обережно», - каже Наталя.
"Через знеструмлення гірники 200 метрів підіймались на гору аварійними сходами"
З початком війни жінка стала ще більш зосередженою, готовою до будь-чого. Випробуванням для Наталі стало знеструмлення підприємства, коли ворог атакував українську енергетику і в країні стались масові вимкнення електроенергії. В той день вона працювала в першу зміну під землею.
Коли припинилось енергопостачання, на шахті розпочалась евакуація співробітників, які на той час знаходились під землею. За командою диспетчера Наталя прийшла на посадковий майданчик на глибині 550 м з водою і медичною сумкою, аби оглядати шахтарів, видавати їм питну воду. Деякі гірники підіймались на поверхню з горизонту 830 м, тож могли потребувати допомоги.
Наталя перебувала на місці, поки усі гірники не опинились у безпеці. Разом зі співробітниками дільниць водовідливу та вентиляції і техніки безпеки вона вийшла заключною.
«Через знеструмлення гірники 200 метрів підіймались на гору аварійними сходами. Фізично це досить важко, і я мала впевнитись, що зі всіма все гаразд, що люди не потребують медичної допомоги. Сама ж дісталась поверхні з посмішкою, адже була рада, що вдало подолала цей шлях. Паніки і страху не було. У нас дуже сильна команда медиків на шахті», – згадує Наталя.
Вона вірить в перемогу і настання миру. А найперше, що зробить, коли закінчиться війна, дзвонитиме всім родичам і друзям, разом з ними радітиме.
