За офіційними даними, у Черкасах нині живе близько 30 тисяч переселенців. Волонтери та небайдужі місцеві роблять все, аби Черкаси стали для переселенців справжнім комфортним домом. Один із таких проєктів, метою якого є облаштування комфортних умов для переселенців в чотирьох гуртожитках одного з навчальних закладів міста - “Прихисток ВПО Черкаси”.
Хто повідомляє: виданя Про.Все Черкаси
Їхати в Черкаси вирішили на ходу
Ганна Свіщенко з Добропілля разом з родиною та котом до Черкас переїхала на початку квітня. Розповідає, що вони до останнього сподівалися, що це страшний сон і скоро все налагодиться.
"Лінія фронту від нашого міста досить далеко. Але у нас більше гуманітарна проблема: часто вимикають світло, через це немає ні води, ні опалення. І ми живемо на останньому поверсі п’ятиповерхівки. Сирени майже постійно. Дивишся у вікно і бачиш, як над будинком пролітають ракети. Одного разу так бахнуло, що я відчула, як будинок труситься. Після цього ще більше захотілося виїхати. Також очільник області закликав громадян виїжджати, щоб нашим військовим було простіше відстоювати наші землі", - розповідає Ганна.
Вона говорить, що родина не планувала жити саме в Черкасах: питання вирішували на ходу, поки їхали.
"Дуже страшно все кидати і кудись їхати. У мене в Черкасах є друг. Він давно нас кликав, ще до повномасштабної війни. У нас шахтарське місто і там останнім часом, за державною політикою, всі почали переорієнтовуватися на зелену енергетику. А шахти поступово закривалися чи переводилися в економрежим. Мій чоловік - шахтар, має технічну освіту. Де ще в Україні знайти шахти, щоб працювати? Тому в нас була така думка, кудись перебиратися, щоб змінювати роботу, можливо здобувати додаткову освіту", - каже Ганна.
Великий плюс гуртожитку: ти не один
Ганна дякує за те, що їм дали змогу жити в гуртожитку. Каже, родині тут подобається і вони за все вдячні. У своїй кімнаті вже зробили ремонт: пофарбували вікна, поклеїли шпалери, постелили лінолеум. Зробили місце для дитини у світлих кольорах.
"Допомагали нам багато. За всіх не можу говорити, але наша родина на своєму шляху тут зустрічала тільки добрих людей. Одна родина навіть віддала нам свій килим, ми пропонували гроші, але вони від них відмовилися. Тут нам видали холодильник. Ми цьому дуже зраділи, тепер є можливість щось заморозити навіть. У гуртожитку є такі ж переселенці з такими ж проблемами. Хоч з різних областей, але об’єднані однією проблемою. І ми якось всі згуртувалися. Ділимося один з одним. Коли ти гуртом, то якось легше переживати. Коли живеш у гуртожитку, є один великий плюс - ти не один", - додає вона.
Ганна СвіщенкоФото: Про.Все Черкаси
Черкаси Ганні подобаються, але додому все одно хоче повернутися.
"Я із шахтарського міста, у нас там терикони. Через цей пил з кожним роком все важче дихати. А коли ми сюди приїхали, я вдихнула на повні груди. Але додому все ж хочеться. Там наша квартира, на яку ми збирали гроші, потім робили ремонт. І тут довелося їхати. Або треба все з початку починати, але це непросто, коли так багато вклали. Але ми не падаємо духом. Все одно віримо, що все буде добре, так чи інакше. Якщо залишимося тут, значить так було потрібно", - говорить вона.
