Замість офісного приміщення – мініготель для внутрішньо переміщених людей. Підприємство, що працює на території Боратинської громади Волині, віддало декілька поверхів для прихистку біженців. Там оселилися і жителі Добропілля, які були змушені покинути рідне місто. Репортаж зняли на 12 телеканалі, ДоброNews.City публікує текстову версію.
"Допомога з усіх сторін"
На поверсі декілька кімнат. У кожній живуть сім’ї переселенців. Подружжя Петрових із невісткою та онуком приїхали з міста Добропілля, що на Донеччині. Перш ніж знайти прихисток тут, шукали його на Хмельниччині. "Були в Кам’янці, десь 40 днів, але такого ставлення, наприклад, як тут, хоч я родом із Кам’янця, я там не побачив", – ділиться враженнями переселенець із Донеччини Олександр.
Сім`я Петрових з ДобропілляФото: 12 телеканал
У Боратинській громаді родина Петрових знайшла не лише дах над головою, а й отримала матеріальну, медичну та психологічну допомогу. "Сюди приїхали, фактично у неділю ми відійшли, а в понеділок нас взяли всі в оборот. І сільрада, і медична лабораторія. Допомога з усіх сторін", – каже Олександр. "Фінансові соцвиплати нам всі допомогли отримати, оскільки ми за півтора місяця нічого взагалі не отримали, гуманітарну, продукти, речі", – додає Наталія.
Притулок облаштували в офісі
Та найважливіше – дах над головою. Притулок для внутрішньо переміщених осіб, в якому нині живе родина Петрових, облаштували на одному з поверхів офісного приміщення підприємства "Волинь Трейд-Пак"."Ми звернулися в сільську раду, сказали, що в нас є вільний поверх, ми його не здали в оренду. Офісні приміщення приблизно такі, як тут, і вони облаштували так, щоб люди могли там жити", – розповідає заступник директора ТОВ "Волинь Трейд-Пак" Сергій Шкадюк.
Сергій Шкадюк, заступник директора ТОВ «Волинь Трейд-Пак»Фото: 12 телеканал
У Боратинській сільській раді кажуть: про те, як допомогти переселенцям, компанія перейнялася ще на початку повномасштабної війни. Продумали усе до дрібниць: де облаштувати спальні місця, а де розгорнути їдальню. Решту питань взяла на себе Боратинська сільрада. «Ми долучили місцеве населення, дали так званий клич у вайбері. І люди дуже сильно відгукнулися. Хто віз ліжка, хто ніс постіль, хто посуд, хто каструлі. Усе що можна», – каже заступниця начальника відділу ЦНАП Боратинської сільської ради Людмила Коваль.
У притулку є всі комфортні умови
Нині у притулку є усі комфортні для життя умови: пральна машинка, холодильник, мікрохвильовка, праска, Wi-Fi тощо. "Повністю обладнана кухня, усі спальні місця. Є змінна постіль. Я думаю, що створені умови прекрасні для того, щоб тимчасово це все перебути й повернутися додому", – додає Людмила Коваль.
Окрім родини Петрових, нині у цьому притулку проживає ще 18 внутрішньо переміщених осіб. Ці люди мешкають тут вже два місяці. Вони також із Донеччини. Кажуть: за місяці проживання у цьому притулку не платили ні копійки. Єдине, часом витрачаються на щось смачненьке. "Вони продукти надають. В основному це каші, борошняне, а решту ми купуємо: м’ясо, ковбасу, овочі. Картоплю теж дають… Взагалі люди добрі, я таких ніколи не зустрічала. Оце ваше «добрий день» – всім підряд. Це взагалі", – висловлюється переселенка з Донеччини Лариса.
Про те, що хтось колись безплатно поселить їх у такі комфортні умови, зізнаються переселенці, і подумати не могли. Ба більше, додає пані Лариса, за два місяці проживання у цьому притулку, не було ні дня, коли хтось із Боратинської сільради не поцікавився потребами тимчасово проживаючих тут людей.
