Тетяна Пустовойтова роками займалася порятунком тварин у Добропіллі. Робить це і під час війни. Щодня жінка знаходить час і можливість годувати безпритульних і покинутих собак та котів. Про все розповідає на своїй сторінці у фейсбук. Називає пости "Хроніки годування". ДоброNews.Сity поспілкувався з зоозахисницею і розпитав про особливості роботи у воєнний час.
Чим займалися до війни?
До війни основним питанням, яким я займалася — це були правила поводження з домашніми тваринами, відсутність стерилізації, викинуті домашні собачки та кошенята. Була депутатом. Однак пропрацювала лише один рік. Ніяк не могла добитися виділення коштів на стерилізацію тварин. Завжди казали, що не на часі. Коли почалася війна усе загострилося. Викинуті домашні тварини, не стерилізовані. Зараз уже безліч безпритульних вагітних тварин у місті. Клініки закриті, стерилізувати немає можливості.
Тетяна Пустовойтова – зоозахисниця з Добропілля
За скількома тваринами ви зараз доглядаєте?
На початку війни у нас було 78 тварин. Зараз 109. Раніше було на одну тваринку більше. З нами жив єнот. Але господар вже повернувся і забрав. Завіз родину у безпечне місце і приїхав назад у Добропілля. Ця сім`я забрала з собою двох собачок і котика, але з єнотом було проблематично. Не знали, чи візьмуть з ними жити. Це ж треба спеціальна клітка. Тому ми за ним доглядали три тижні. Я раніше дуже хотіла єнота, але тепер не хочу. Дуже шкідна тваринка. Я вже звикла, що у собачок і котиків є кігті й зуби, а тут ще й руки!
Три собачки на лікуванні. Одну собачку змогли відправити на лікування в Харківську область. ЇЇ довели до страшного стану господарі й просто покинули, коли їхали. Песику терміново потрібна була операція, її вже зробили, зараз він в стаціонарі.
Я навіть зараз, поки з вами говорю, капаю домашнього пса. Він не покинутий, але така ситуація склалася. Це вже не вперше таке. Залишають собак на сусідів або інших людей, люди обіцяли годувати, а самі теж їдуть. І в цієї собачки стрес, усі хронічні хвороби загострилися. Хазяйка то в неї є, але вона поїхала. Чужі люди не доглянули. Тому капаю я. Зараз шукаю можливість доправити цю тваринку до Дніпра. Хочу, щоб там його обстежили. Бо я так лише підтримую його життя, щоб він не пропав, поки я відправлю його в лікарню.
Тетяна сама лікує тварин, чиї господарі виїхали з міста
Є ще ті тварини, які не живуть в нас, але ми за ними доглядаємо. Є люди, які не змогли вивести з собою тварин. Це зазвичай великі собаки: алабаї, вівчарки. І ми просто з господарями домовилися, що вони купують корм для тварин, пишуть, де взяти воду, як потрапити на подвір`я, лишають ключі від хвірток. Але останнім часом господарі повертаються. За минулий тиждень по 4 адресах нам відписали, що вже всі вдома і не потрібна допомога.
Де берете кошти?
Зазвичай все своїми силами. Гроші не просимо з початку війни. Не можу якось я зараз написати пост про допомогу, бо вважаю, що зараз важко всім. Ті, хто може, ті допомагають. Мої друзі, волонтери, з якими була знайома раніше. Присилають гроші, а я вже через знайомих прошу купити у Дніпрі й привезти ліки та корм. Є закордоном ті, хто допомагає: у Польщі, в Америці, в Німеччині. З останньої нам передали електрогенератор. Ми тепер не хвилюємося, що в нас морозильна камера вимкнеться і пропаде м`ясо.
Як тварини реагують на війну та обстріли?
Важко. Тварини стресують. Ті, які у мене на очах, то я бачу, що загострюються усі хвороби. Особливо важко стареньким: там і сердечні, й епілептичні недуги бувають. Є у нас собачка сусідська, яку ми годуємо, дуже спокійна була. А от нещодавно з переляку напала на кошеня. Тепер лікуємо котика. Деякі собаки тікають, деякі стають агресивніші, між собою сваряться.
Чи багато тварин покинули? Чи бувало, що доводилося із замкнутих будинків діставати?
Було кілька випадків, що визволяли котиків. Сусіди телефонували й жалілися, що чують як м'явкають кошенята покинуті. Ми дзвонили тоді у поліцію, щоб вона поруч була. Дверні ніде не зламували. Але десь через вікна залазили.
Дзвонили нам також про собак. На одній вулиці прям кілька будинків. Загалом, 6 собак і 7 котів. Це був резонанс, я була дуже засмучена. Бо в той дім і в нас брали тваринку. То ж ця людина мене знала, знала, що можна до мене звернутися, щоб я годувала і доглядала. Але нічого не зробила. Ми туди приїхали, а там скелетики. Одна собачка пропала від виснаження.
Чи забирають зараз тваринок?
Так. Є в мене помічниця Марина, то вона собі вже дев'ятого пса забрала. Моя найкраща подруга Катерина взяла вже собі четвертого собачку. Ще була історія, що нам прям в мішку привезли ягдтер'єра в багажнику, викинули під двері мені й поїхали. Ще й крикнули, що собака дорога і я на ній ще зароблю. Цю історію побачила у соцмережах дівчинка Альона зі Жмеринки Вінницької області. І ми цю собачку через волонтерів їй довезли. Ще ми врятували з ланцюга собачку, здається мальтійська болонка. Вона була в жахливому стані. Ми її відмили, підстригли, грумер до нас приходив. І цього песика хочуть забрати до Сум. Але поки шукаємо, хто її туди довезе.
Але хоч беруть тварин не дуже активно, у мене все ж історій хороших більше, ніж поганих. От у нас були переноски для тварин. Кожну переноску нам повертали по 2-3 рази. Люди вивозили своїх тваринок і вертали нам їх назад.
Є історія про мою подругу Катю з Добропілля. Вона коли вивозила з міста лежачу маму, то забрала з собою чотири собаки й шість котів. Це все залежить від бажання. Якщо людина хоче лишатися людиною, то так і буде.
