Він родом з Маріуполя, до війни працював у Волновасі, а нині волонтерить у Добропіллі. І приховує своє ім'я, бо хвилюється за рідних, які зараз, ймовірно, у небезпеці. Йому 32. У мирний час він займався ремонтними роботами. Нині ж опікується біженцями та військовими. ДоброNews.City поспілкувалися з чоловіком про його волонтерську діяльність, масову евакуацію та батьків.
«Власний будинок побачив у новинах»
Останній раз з сім'єю Олег (ім'я змінено з міркувань безпеки) говорив ще далекого 24 лютого. Тоді батьки були у Маріуполі. Відтоді ані повідомлення, ані дзвінка від найближчих. Щоб знайти хоча б якусь інформацію, чоловік постійно моніторить як українські, так і російські телеканали. І одного разу таки натрапив на відео свого будинку. На відеоресурсі окупантів.
"Я побачив свій дім та батьків у підвалі. На момент знімання вони були цілі, але батькові дуже погано — в нього алергія, навесні йому потрібні спеціальні ліки, інакше він починає задихатися", — розповідає Олег.
У Маріуполі знищено 90% інфраструктури, у місті залишаються 130 000 мешканців, – мер міста
Ролик – це уся інформація, яку чоловік має про свою родину. Олег розповідає, що навіть телефонував у міністерство надзвичайних ситуацій самопроголошеної "ДНР", бо думав, може батьків вивезли на окуповані території. Але номери – не працюють. Хотів повідомити мамі та татові, що живий.
«Виїхав з Волновахи без нічого, у чому був»
До Волновахи Олег переїхав за кілька місяців до початку війни. Там працював, робив ремонт у будинках. З міста виїхав 5 березня – через півтора тижня після початку повномасштабного вторгнення росії.
Росіяни знищили майже всю міську інфраструктуру Волновахи. На фото – Храм Святого Миколая, який збудували як шану українським військовим, які загинули у 2014
"Я мешкав у приватному секторі. Вулицю, де знаходився будинок, накрило "градами" – влучили у будинок сусіда. Виходиш – дахи горять, все розбите, кількох домівок не було вже", - згадує Олег.
Коли чоловік приїхав у Добропілля, його зустріли волонтери місцевого фонду "Жінки Донеччини". "В мене нічого не було з собою, втік, як був. Мені тут дали одяг, взуття, харчі. Я почав потрохи приходити допомагати дівчатам".
«Комусь треба прикривати тили»
Зараз Олег працює волонтером в організації, яка місяць тому його гостинно зустріла. Спільнота допомагає як військовим, так і цивільним. Зокрема, кілька тижнів тому облаштували хостел для переселенців на 25 місць.
З 5 квітня у Добропіллі через загострення на фронті триває масова евакуація громадян.Через це майже усі члени організації виїхали. Залишилися лише її засновниця Наталія Зелена та Олег. Чоловік покидати місто не планує і готується допомагати стільки, скільки зможе.
"Я твердо вирішив залишитися. Два будинки я вже втратив, тепер мій дім тут — буду допомагати землякам, як можу. Ми з Наталею тепер вдвох, тож потрібно комусь прикривати тили", - каже маріуполець.
Щодня Олег та Наталя приймають гуманітарні вантажі, які потім передають біженцям та ЗСУ. "Отримуємо і харчі, і речі, і ліки. Все сортуємо. Багато місцевих також приносять їжу та одяг, — розповідає волонтер. - Тут дійсно люди дуже чуйні. Зараз моє місце тут".
Волонтери організації "Жінки Донеччини" у Добропіллі сортують допомогу та допомагають біженцям і військовим
