22-річна Галина Шевчук чотири роки працює тренеркою зі спортивної гімнастики у Добропільській дитячо-юнацькій спортивній школі. Дівчина – наймолодша серед колег. Каже, завжди мала чітку мету – тренувати дітей.
***
Цей матеріал – частина інтерактивного медіасеріалу на Свои.City. Ми зібрали 8 історій про молодих тренерів, які роблять все можливе для розвитку спорту у невеликих містах на Донбасі. Вони розповідають про те, як мотивувати дітей до активних занять, як і де проводять тренування і що вважають найкориснішим у своєму виді спорту. Дивіться відео і знайомтеся з нашими героями.
***
Гімнастикою Галина почала займатися у чотири роки. В 11 років вступила до Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного у Києві (раніше — Республіканське вище училище фізичної культури). А потім у 16 років — до Київського університету.
«У 15 років я виконала майстра спорту, представляла команду Донецької області на чемпіонаті України. Це дуже важка програма. Наразі це для мене найбільше досягнення, але я не планувала подальшу кар’єру, в мене була чітка мета — стати тренеркою. Під час навчання я тренувала дітей у приватному фітнес-клубі в Києві. У 18 років я повернулася у Добропілля та влаштувалася у ДЮСШ», — говорить Галина.
Зараз у неї займаються чотири групи дошколят — віком від 4 до 6 років. Заняття тривають півтори години. За цей час діти виконують комплекс початкових елементів та розтягуються. Всього у Галини 46 вихованців. Дівчина дуже любить дітей. Проте тренерка вона доволі сувора, адже головне у спорті — це результат.
«Намагаюся їх максимально дисциплінувати. Мої групи — це початковий рівень, але я вже планую готувати кількох дітей до змагань на перший юнацький розряд», — говорить дівчина.
Спортивна гімнастика належить до олімпійських видів спорту. Вона передбачає вправи на брусах, кільцях, гімнастичному коні, колоді та жердині. Гімнаст повинен не тільки ідеально володіти своїм тілом, а й бути впевненим в собі і артистичним. Потрібно чітко і без помарок виконувати програму. Спортивна гімнастика підходить і хлопчикам, і дівчаткам.
Заняття зі спортивної гімнастики у Добропіллі
«Гімнастика — це дуже важкий вид спорту, вона для наполегливих дітей. Я змалечку була самостійною, жила окремо від батьків, рано почала працювати, — згадує Галина. — В училищі була жорстка дисципліна — підйом о сьомій ранку, постійні тренування. Спорт загартовує характер, допомагає зрозуміти, на що ти здатен в цілому».
Йти у спорт треба з ранніх років, впевнена тренерка. Діти, які займаються спортом, більш витривалі, підтягнуті.
«Звісно, дитина може вирости здоровою і без спорту, але я вважаю, що зовсім без фізичного навантаження її залишати не можна. Чотири роки — оптимальний вік для початку спортивного шляху. У цей час організм тільки починає розвиватися і багато залежить від того, як займатися ним», — каже тренерка.
Тренерка зі спортивної гімнастики Добропільської ДЮСШ Галина Шевчук
Проте Галина зазначає: спортивна гімнастика — не простий вид спорту та травматичний, тому важливо вчасно зупинитися.
«Гімнастки рано закінчують кар’єру. Здебільшого всі залишаються у спорті, але вже у якості тренерів. Майже всі професійні спортсмени мають проблеми з колінами, суглобами, спиною. Мені пощастило може через те, що я з 18 років треную, а ось у деяких одногрупниць, хто досі виступає, є багато проблем зі здоров’ям. Повністю без спорту вже ніяк, до цього звикаєш. Я компенсую все заняттями: додатково я ще викладаю дітям хореографію, тож за тиждень виходить десь 40 годин навантажень».
Всі гімнасти у місті займаються у спортивному залі школи № 5. Зал закріплений за ДЮСШ. Тут встановлені снаряди, кільця та бруси для вихованців гімнастичної секції. У Добропіллі дуже развита спортивна інфраструктура, каже тренерка, але гімнастам багато чого не вистачає для повноцінних занять.
«Раніше ми займалися у Палаці спорту. Там були старі снаряди, але загалом не дуже гарні умови. Зараз ми переїхали до шкільного спортзалу, нам повністю оновили снаряди. З ними набагато зручніше працювати, але нам не вистачає, наприклад, поролонової ями, — каже Галина. — Це спеціальне поглиблення, заповнене шматками поролону, потрібне для того, щоб спортсмен міг безпечно відпрацьовувати техніку нових гімнастичних стрибків. Також немає батуту. Через це ми не можемо відпрацьовувати певні елементи, тому, коли діти приїжджають на змагання, їм важко перелаштуватися».
Дівчина каже: серед добропільських гімнастів дуже багато перспективних дітей. Але іноді батьки віддають дітлахів у гімнастику, не орієнтуючись на їхні здібності.
«Важливо спостерігати за дитиною: наскільки їй комфортно займатися, чи витримує вона навантаження. Одразу видно, якщо у дитини є задатки до гімнастики. А бувають випадки, коли навіть довга праця не дає результатів. У нашому місті безліч секцій, напрямків спорту, тому завжди можна обрати найбільш прийнятний варіант. Віддаючи дитину на гімнастику, треба усвідомлювати, що цей спорт — не для загального розвитку. Гімнастика — це спорт результатів, витримки та важких навантажень. А чемпіонами стають не всі. Я завжди попереджаю, що гімнастика — це боляче та можуть бути травми. Сльози під час розтягування — це нормальне явище в гімнастиці. Іноді діти мене навіть кусають, — сміється Галина. — Проте, ті, хто йдуть далі та відчувають бажання займатися цим спортом, зазвичай потім не жалкують про вибір».
***
Цей медіасеріал створено в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.
Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.
